Про творчість і кіно, літературу й мистецтво…

Відбулась творча зустріч з Дмитром Лінартовичем, заслуженим артистом України, актором театру та кіно, автором збірки “Словоспів”, членом Національної спілки письменників України, Національної спілки кінематографістів України, членом товариства “Просвіта”, громадянської спілки “Реабілітаційні сили України”, військовослужбовцем. Також, на зустрічі був присутній Артем Терентьєв, спортивний журналіст, поет, військовослужбовець.

Ми планували цю зустріч у стінах бібліотеки. Серед книжок, тихих розмов і звичного бібліотечного затишку.

Але війна має власний сценарій.

Коли пролунала повітряна тривога, ми разом із гостями спустилися в укриття. І саме там продовжилася наша творча зустріч із цими талановитих людьми.

Здавалося б, укриття — місце очікування й тривоги. Та цього дня воно наповнилося зовсім іншими звуками.

Замість тиші очікування тут звучали слова, музика і поезія.

Дмитро Лінартович узяв до рук гітару і співав свої пісні. У невеликому просторі укриття його голос звучав особливо щиро й проникливо. Пісні стали тією ниткою, яка на мить поєднала непросту реальність із творчістю, теплом і живими емоціями.

Разом із Дмитром на зустріч прийшов його друг — поет і військовий Артем Терентьєв. Він читав власні вірші, і в кожному з них відчувалися пережите, любов до України, сила та глибина людини, яка знає ціну словам не лише з книжок.

Ми говорили про творчість і кіно, літературу й мистецтво, про Україну та людей, які щодня виборюють її майбутнє.

А десь зовні звучала сирена.

І в цьому було щось дуже символічне: поки війна нагадувала про себе тривожним звуком, у нашому укритті звучали авторська українська пісня, українська поезія та живе слово.

Мабуть, саме в такі моменти особливо розумієш, що незламність — це не гучні слова. Це здатність продовжувати творити, говорити, співати й бути разом навіть тоді, коли обставини змушують нас ховатися від небезпеки.

Сьогодні наша зустріч відбулася не там, де ми її планували.

Але вона стала саме такою, якою мала бути.

Щирою. Живою. Українською.

Дякуємо Дмитру Лінартовичу та його другові за цю особливу зустріч, за пісні, поезію, відвертість і тепло.

І дякуємо всім, хто був поруч.

Тривога змінила місце нашої зустрічі.

Але не змогла забрати її душу!